інтерцесія

-ї, ж.

1) У Стародавньому Римі – право посадових осіб (магістратів) призупиняти постанови та дії інших рівних ним або нижчих посадових осіб.

2) В цивільному праві – прийняття на себе чужого боргу, поручительства.